Олександр Волков: «Роблю все, що можу, щоб український баскетбол вижив»

Найтитулованіший український баскетболіст отримав відзнаку Джеймса Нейсміта на Всесвітньому спортивному саміті в Монако. У промові Олександр Волков говорив, зокрема, про війну в Україні та закликав допомогти нашій країні та баскетболу:

 

за цим посиланням можна зробити пожертву за допомогою кредитної картки https://bit.ly/3ObdR2Y

 

Відео промови Волкова тут

 

«Я вдячний моїй чарівній дружині, котра вже 38 років підтримує мене. У нас дві прекрасні доньки і внук, котрі мешкають в Атланті. Наразі моє життя робить черговий оберт. Я знав про Джеймса Несміта в перший рік моєї баскетбольної кар’єри, а зараз познайомився з цією прекрасною родиною і отримав цю нагороду. Не знаю, як описати свої відчуття. Можу безкінечно говорити про те, як багато баскетбол, дякувати Богові, дав мені: я став чемпіоном Європи, Олімпійським чемпіоном, після завершення ігрової кар’єри був міністром спорту, протягом восьми років – президентом Федерації баскетболу України, членом Виконкому Олімпійського комітету, віце-президентом ФІБА-Європа, був у борді ФІБА-Європа протягом 18 років…

Я завжди любив баскетбол, завжди любив свою сім’ю і завжди любив свою країну. І саме це спонукає мене натхненно працювати. Я пішов з посади кілька років тому, гадаючи, що ймовірно досить. Так, залишався в баскетболі, продовжував представляти Федерацію, продовжував діяльність у європейському баскетболі, але вже не мав такої величезної відповідальності, яку мав до 2015 року. Зайнявся бізнесом, не пов’язаним з баскетболом. І був досить щасливим.

Однак звіряче вторгнення РФ по всій території України в лютому повністю змінило життя. Важко говорити про весь той жах, який довелося побачити, про втрати друзі та родичів. Це неможливо передати словами. Скажу вам, любов до баскетболу, любов до Батьківщини повернули мене в баскетбол. І Федерація баскетболу України звернулася з тим же закликом «Саша, повертайся, допоможи національній збірній України, нашому баскетболу. Якщо ти не допоможеш, втратимо 20 років розвитку українського баскетболу». І зараз я роблю все, що можу, щоб український баскетбол вижив. Допомагаю національним командам, займаюся пошуком, збором коштів, оскільки ані держава, ані вітчизняні спонсори не можуть нині фінансувати спорт. Тож ми робимо все можливе, щоб не дати загинути українському баскетболу, який з таким трудом наполегливо підіймали на вищий рівень протягом останніх 20 років.

Я вже знайшов деяких спонсорів у Латвії. Не можу не висловити величезну подяку латвійському уряду, Федерації баскетболу, меру Риги за те, що вони гостинно прийняли нас у Латвії, сказавши «зараз це ваш дім». В час, коли ми не можемо грати домашні матчі в Києві, Рига стала нашим домашнім майданчиком. Зараз збірні України різних вікових категорій базуються в Латвії. Уявіть, ми грали в Ризі проти однієї з найкращих збірних світу – Іспанії, на трибунах нас підтримували 6 тисяч людей. На жаль, ми програли одне очко, забракло одного влучання.

Ми маємо талановиту збірну нині. 24 серпня зустрінемося в Латвії з командою Італії. І також на нас чекає ЄвроБаскет 2022, гратимемо в Мілані. У нас дуже цікава група: Україна, Італія, Греція, Хорватія… Отже, ласкаво просимо до Мілана всіх охочих насолодитися чудовим баскетболом.

Друзі, я можу говорити про баскетбол нон-стоп. Буду зупиняти себе. Втім, ще раз наголошу, я грав у NBA, я виграв багато всього, однак неймовірно вражений, досі не вірю, що отримав відзнаку Джеймса Нейсміта. Це справді неймовірно і дуже цінно для мене, оскільки баскетбол – це моє життя. І продовжую присвячувати своє життя баскетболу. І саме баскетбол у моєму житті дав мені шанс зробити дещо значне. І дякую вам усім. В такий важкий час для моєї країни ми відчуваємо підтримку всього світу, а особливо Заходу».