«Коли вперше спілкувалися з Трінк’єрі, він за годину нічого безпосередньо про баскетбол не сказав»

Учора ми публікували враження українського тренера Володимира Решетника від навчання на  тренерській програмі ФІБА. Також Володимир розповів про тих, хто, власне, навчає, про спілкування з топ-тренерами Європи:

-Ментори, які приїздять на навчання – це найкрутіші, скажімо так, тренери Європи. І це не перебільшення. Був у нас Светіслав Пєшич, серб, найтитулованіший європейський фахівець, був іспанець Пабло Ласо, колишній головний тренер «Реала», був італієць Андреа Трінк’єрі, головний тренер «Баварії». Мав бути Ігор Кокошков минулого року, але ковід змінив плани, і він не приїхав. І кожен викладає свою специфіку. Пєшич, наприклад, крутий спеціаліст по захисту, і у нас з ним були лекції стосовно гри команди у захисті. Лекція – практика, лекція – практика. У когось команда гарно побудована у нападі. ФІБА підбирала менторів таким чином, щоб це були люди з очевидною сильною стороною.

Це було дуже круто – ти приїхав туди, дитячий тренер з України, і з тобою спілкується Пабло Ласо. Спілкується при цьому як абсолютно нормальна людина. Ти можеш поставити йому будь-яке запитання: кожен день у процесі навчання виділені кілька годин, які називаються «дискусійний клуб», де ти можеш поспілкуватися із ментором у групі з п’яти-шести осіб, і спитати у нього що завгодно про баскетбол. Вони охоче спілкуються, діляться лайфхаками і кажуть: «Будь-яке запитання, окрім грошей. Про заробітну плату не питайте».

– Назвіть трьох тренерів – саме європейських, бо мова в нас йде про європейський баскетбол, – які є для вас орієнтирами у професії. Хто вони та чому саме вони?

– В першу чергу, це Андреа Трінк’єрі. Я з ним познайомився на попередньому курсі навчання, ми трохи поспілкувалися. Його баскетбольна філософія – більше психологічна, аніж практична. Коли ми з ним спілкувалися вперше, я собі поставив таку галочку, що він мені за останню годину нічого безпосередньо про баскетбол не сказав. Приведу приклад. Трінк’єрі прийшов і каже: «Я – гравець, ти мене підписуєш. Скажи мені, чому я маю за тебе грати». В мене про таке ніхто ніколи не запитував як тренера, зрозуміло, що у дитячому баскетболі такого немає, а в Суперлізі я був асистентом. А головному такі питання ставитимуть постійно. І він розповідав, які у нього були життєві ситуації, і як не наступити на ті граблі, на які він наступав у спілкуванні з професіоналами.

Наприклад, ігрові хвилини. Приїздить до команди людина з Америки і питає: «Коуч, а скільки часу я буду грати?» І Трінк’єрі пояснює, що якщо ти як тренер назвеш баскетболісту певний час, то в тебе потім буде дуже багато проблем. Про такі нюанси на семінарах баскетбольних тобі ніхто не розповість – лише люди, які мають особистий досвід. Бо це, скажімо так, закулісна робота тренерів.

Другий – це Пабло Ласо. Це супер-класний тренер саме баскетбольний. Тактика, напад, захист. Я за «Реалом» слідкую давно, і поки там був Ласо, поки там був Лука Дончіч, було неймовірно цікаво дивитися за тим, як він використовує всю ту зброю, яка є у нього в команді.

І третій – це наш український тренер Віталій Черній. Чому? Я до нього потрапив, ще коли був гравцем, і мені дуже сподобався його підхід до баскетболістів. Як ми спілкувалися на тренуваннях, як ми спілкувалися у роздягальні – мені це все дуже запам’яталося. Можливо, він і не супер-тактик, можливо, ще щось, але прикладом саме поведінки тренера у роздягальні для мене завжди був Черній.

– Цікаво і насправді неочікувано.

– У кожного баскетболіста своя історія гравця. Але, коли я до нього потрапив у дубль тоді ще БК «Київ», одразу звернув увагу на ставлення. Я думав, що я вже на якомусь великому рівні і все буде супер-професійно, але Черній зі мною завжди багато спілкувався, пояснював якісь моменти, розжовував інформацію. Очікував чогось такого, як у фільмі «Тренер Картер», а вийшло зовсім інакше – він звертався до нас повним ім’ям, розжовував те, що ми повинні робити. Я тоді ще був дитиною, мені було 17 років, і це дуже запам’яталося, засіло у голові. І потім я завжди слідкував за його кар’єрою.

 

 

Джерело: Tribuna.com

Фото: Фейсбук Володимира Решетника